Слово пацана: розбір логічних нестикувань та сценарних провалів серіалу

Нашумілий серіал «Слово пацана» про гламурне життя казанських підлітків кінця 80-х років минулого століття закінчився. Творці натякали на продовження пацанської історії, але перший сезон має вигляд цілком закінченого твору, тому другий сезон зовсім необов'язковий. Вирішувати у будь-якому випадку будуть продюсери, а ми поки що пройдемося по сценарних дірах. Яких було стільки, що першу половину серіалу багато акторів у них провалювалися до пояса.

Відразу обмовимося: всі претензії не до акторів – вони якраз зробили все, що могли. Претензії до сценаристів та режисера. Усі нестикування ми умовно розділили на три групи – «Дивно», «Не вірю!», «Провал».

1 серія. Головний герой їде до школи з товаришем, а по дорозі підпадає під роздачу Марата Суворова. Нахабний підліток, який явно перебуває у вуличному угрупуванні, з легкістю ставить у колінно-ліктьову позу двох чушпанів. Цілком можливо.

Завуч Флюра Габдулівна просить Андрія – головного героя, одного з постраждалих від Марата – підтягнути з англійської якогось учня. Ним виявляється Марат. Андрій та Марат навчалися в одній школі та були незнайомі? Можна було не знати учнів молодших класів, але ровесників та учнів старших класів знав будь-хто. Особливо зухвалих та фізично сильних, яким є Марат. Можливо, це був його перший день у новій школі? Про це взагалі не згадується. «Провал». Вони не могли навчатися в одних стінах і бути незнайомими.

Андрій приходить додому зі вкраденою бейсболкою і бреше мамі, що йому її подарував друг. Мама змушує завтра повернути бейсболку назад. Мовляв, треба знати, від кого можна приймати подарунки, а від кого не можна. Просто запам'ятаємо цей факт.

«Ласковый май» як саундтрек дуже доречний. Але реальні пацани, якими позиціонують себе герої фільму, його не слухали. Бути прихильником «Ласкового мая» вважалося, м'яко кажучи, не дуже доречним у специфічних колах. Теоретично можливо, але загалом – «Дивно».

Апогей дивацтв першої серії досягається раптовою трансформацією Іскандера, товариша Андрія, який стрибав перед Маратом в автобусі. Забитий підліток моментально перетворюється на агресора, вимагає з Андрія гроші, які відібрав Марат. У якості аргумента ходить із двома підручними, які б'ють Андрія. Коли він встиг так злетіти у шкільній чи вуличній ієрархії, що обзавівся підручними? Або, якщо на тюремному жаргоні, «торпедами»? Хлопець, який 15 хвилин тому був ніхто, раптом став авторитетним пацаном? «Провал». Зрозуміло, навіщо потрібен був такий сюжетний хід – щоб у головного героя з'явилася мотивація пришитися до вуличного угруповання. Ну хай тоді його пресували б, наприклад, члени конкуруючого угруповання, які побили Марата на початку серії. Для цього Іскандер був не потрібен.

Поїздка до Москви на гоп-стоп гастролі. Теж зрозуміло, навіщо це було потрібно – щоб головного героя поставили на облік до дитячої кімнати міліції і отримала початок його лінія з наймилішою героїнею серіалу. Однак він цілком міг би щось витворити, не покидаючи Казані. «Дивно». Сюжетний хід без продовження і позбавлений будь-якого сенсу.

2 серія. Нова компанія Андрія обігрує довірливих громадян у наперстки. Раптом через натовп пробирається мати головного героя. Програє сто карбованців, шапку і ледве не програє пальто. Так, були такі люди, які думали, що можуть легко збагатитись у вуличні ігри. Але щоб таке зробила мати двох дітей... Яка, судячи з обстановки в квартирі, ледве зводить кінці з кінцями. «Не вірю!».

У цій серії починається повне занурення – тотальне оточення головного героя міліцією. Молодша лейтенант Ірина, майор Ільдар – коханець матері Андрія. А Андрій у угрупованні при цьому нормально почувається. І за великим рахунком жодних питань щодо нього у його нових друзів не виникає. «Не вірю!».

Ільдар просить Андрія, як нового пацана, здати товаришів по угрупованню. Андрій під виглядом кличок перераховує героїв популярних фільмів: Роккі, Рембо, Кобра, Робокоп, Том та Джеррі. Епоха відеосалонів ще не почалася, звідки підліток може знати ці кінохіти? «Дивно». Цей епізод явно був натхненний епізодом з життя Джона Маккейна. Коли майбутній політик був у в'єтнамському полоні, в'єтнамці вимагали від нього видати товаришів з ескадрильї. Маккейн тоді на аркуші паперу написав їм імена футболістів своєї улюбленої команди.

З Афганістану повертається після служби у розвідроті старший брат Марата Вова Адідас. Він пропонує «бомбити» водіїв-далекобійників. Епоха початкового накопичення капіталу та становлення майбутніх бандитів? Знято це все дуже дивно і знову не отримує продовження. У фільмі «Одного разу в Америці» подібне практикував Серджо Леоне. Але пригоди вуличної шпани там грають величезну роль для розуміння характерів героїв, коли вони стануть дорослими. Тут таке відчуття, що знято суто для збільшення хронометражу. «Не вірю!».

Вбивство Єралаша. Цей хлопець був ще підлітком, але не міг не знати, що районом можуть ходити і представники ворожих угруповань. Тому його бажання потримати двері автобуса для своїх майбутніх убивць зовсім не зрозуміле. «Дивно».

3 серія. Марат приходить купувати матері Андрія шапку. Замість тієї, що вона програла в наперстки. Приходить у той самий комісійний магазин, де нещодавно вкрав дві бейсболки. Марат – своєрідний хлопець, але зовсім не дурень. І раптом такий вчинок. «Провал».

Марат знімає шапку із завуча Флюри Габдулівни. Так не вчинив би навіть останній відморозок. «Провал».

Усі пацани приходять до Андрія, де в урочистій обстановці вручають його мамі шапку Флюри Габдулівни. І мама, яка в першій серії давала синові цілком нормальні поради (потрібно знати, від кого можна приймати подарунки, а від кого не можна), змінює думку. Компанія Андрія для неї з хуліганів та малолітніх злочинців раптом стає компанією «дуже гарних хлопців». Дитячий садок якийсь. «Повний провал».

Кирило, який був з Єралашем в автобусі, робить собі на голові рану і вривається до підвалу з криками «На нас учора напали!». Пацани, які щодня б'ються і вважаються травматологами без дипломів, не можуть відрізнити свіжу рану від вчорашньої. «Не вірю!».

Без мінімального розслідування, без елементарних уточнень обставин, повіривши на слово Кирилу, йдуть бити можливих убивць Єралаша – конкурувальне угруповання. Серйозно? «Провал».

Незважаючи на аргументи Кощея Вова Адідас збирає пацанів і вони на автобусі (!) їдуть усім натовпом бити «Хаді Такташ» – їхня вина у вбивстві Єралаша доведена. А міліцію Казані, яка кишить підлітковими бандами, взагалі не цікавить переміщення великої кількості молодих людей містом? На виході з автобуса натовп бачать дружинники. Один із них кидається до вуличного телефону. Натовп тупо проходить повз людину, яка явно дзвонить у міліцію, нікому навіть на думку не спадає вирвати шнур з телефону. «Не вірю!».

Епічну бійку було знято для того, щоб нагадати глядачам про існування гарного фільму Мартіна Скорсезе «Банди Нью-Йорка». І щоб деяких героїв відвезли до лікарні. А у лікарні Андрій б'є вбивцю Єралаша. Єралаша били семеро людей і чий саме удар став смертельним навіть не всякий судмедексперт встановить. Але Андрій уже увійшов у роль пацана, йому видніше. «Не вірю!».

4 серія. За побиття незрозуміло кого незрозуміло навіщо хадішевські приходять мстити. Починається евакуація з лікарні Вови Адідаса – натяк на «Хрещеного батька».

Під час відшивки Кощія до компанії пристає чоловік та запрошує до себе додому дивитися відеофільми – по карбованцю з людини. Здавалося б, кожен житель Казані подібні збори має обходити десятою дорогою. Але жага наживи відключає інстинкт самозбереження. «Не вірю!».

Після того, як Кощія відшили, новий керівник угруповання Вова Адідас знаходить «общакові» гроші та ділить їх між пацанами. Вова не думає про майбутнє, не тримає спільних грошей на чорний день, він заробляє авторитет роздачею. «Не вірю!».

Щоб відкрити свій відеосалон крадуть техніку у того самого безстрашного чоловіка. Ідіотський вчинок, зважаючи на те, що відеомагнітофон тоді був великою рідкістю. Його могли не знайти в чиїйсь квартирі, але у відеосалоні, куди може прийти будь-хто з карбованцем, його знайдуть у найкоротші терміни. Вова Адідас мав це розуміти. «Провал».

5 серія. Вова Адідас приходить миритися до хадішевських. І по душевній доброті ділитися з ними бізнес-планами щодо відкриття відеосалону. Як він з такими навичками служив в Афганістані і залишився живим? «Провал».

Дивно, але організований наліт на відеосалон здійснюють не хадішевські, а угруповання «Будинок побуту». Вони викрадають техніку і Айгуль, яка вчепилася в магнітофон мертвою хваткою. Вові Адідасу лідер «Будинку побуту» Жовтий призначає стрілку на пустирі. Вова вірить, що з керівником угрупування, яке рознесло відеосалон та викрало дівчину, можна буде без проблем домовитися. Тому їде на стрілку лише з двома підручними. Вова, ти дурень? «Провал».

Жовтий, на відміну від Вови, думає головою, а не вусами, тож приїжджає з кількома десятками підлеглих. Вову вкотре ганьблять, аргументовано доводячи, що у вуличній ієрархії він нуль без палички. Марату мало не відрізають вухо (привіт зі «Скажених псів»), Вова вибачається перед Жовтим. Дуже показова сцена. Вова не керівник, Вова лох. І це добре показано. Якби Жовтий замочив Вову і став головним героєм серіалу, такий різкий хід можна було лише вітати. Але Жора Крижовников уже заплатив гонорар Івану Янковському, тож доводиться йти до кінця.

Підручний Жовтого ґвалтує Айгуль. Навіть у такого керівника дисципліна кульгає. «Не вірю». Хоч би як вибухнули гормони, член банди має розуміти наслідки вчинку.

Вова приїжджає мстити, ранить кількох людей Жовтого та вбиває його самого. Навіть під дулом пістолета Жовтий відмовляється вибачатися. Вірю. Навіть кількох епізодів вистачило, щоб зрозуміти, що Жовтий – людина зі стрижнем.

6 серія. Починаючи з цієї серії логічних нестиковок поменшало. Просто тому, що напруження серіалу помітно впало. Тут можна виділити цькування Айгуль, від якої відвернулися не тільки друзі, а й навіть батьки. Наприклад, мама виливає борщ, якого Айгуль не торкнулася, не назад у каструлю, а в унітаз. Як би теж даючи зрозуміти, що Айгуль «зашкварена». Жорстокість підлітків можна зрозуміти, тупість батьків – неможливо. «Не вірю!».

Та й майор Ільдар веде розмови про затримання Вови Адідаса із домашнього телефону Андрія. Які він чудово чує. «Не вірю!».

7-8 серія. Тут можна зазначити різке переродження Марата. «Не вірю!». Навіть під впливом таких обставин, як самогубство коханої дівчини, не вірю. Він не міг піти в конкуруюче угруповання, але й піти на співпрацю з комсомольцями та міліцією теж не міг. Навіть вимушено.

Висновок очевидний. Якби приділити серіалу трохи більше часу, прибрати логічні дірки, які бісять неймовірно, то вийшов би цілісний твір. А так – дуже нерівний, іноді недостовірний. Епоха пізнього СРСР відтворена непогано, але теж не без гріха – квартири у всіх героїв, наприклад, однаково похмурі, старі, убогі. Окрім батька Марата та Вови Адідаса, який був великим начальником.

Нині багато розмов про другий сезон. Він може бути цікавим по суті в одному випадку – якщо буде показано процес розпаду Союзу та пристосування героїв під нові економічні та соціальні реалії. Фільмів про дев'яності і початок нульових знято багато, а ось фільмів про становлення бандитів дев'яностих дуже мало. «Слово пацана» якраз із цієї серії, але тепер треба кинути героїв із неспокійних 80-х у буремні 90-ті.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.